ВСЕНАРОДНИЙ ФРОНТ ПОРЯТУНКУ УКРАЇНИ

Лалак Олександр Миколайович - голова Всеукраїнського громадського об'єднання та Всеукраїнського громадсько-політичного Руху «Всенародний Фронт Порятунку України», голова Незалежної профспілки військовослужбовців України

Біографія

Народився 11 грудня 1957 року в селі Балин Дунаєвецького району Хмельницької області. Українець. Освіта вища. Позапартійний. Одружений, має дочку і сина. З 1992 року постійно проживає в Україні. Підполковник запасу.

• 1975 року закінчив Київське Суворовське військове училище.
  1979 року закінчив Київське вище загальновійськове командне двічі червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе.
• Вісім років проходив службу на Далекому Сході: 4 роки — Приморський край, 2 роки — острів Сахалін, 2 роки — Чукотка, 5 років — Ленінградський військовий округ.
• З 1989 по 1991 рік — командир дисциплінарної роти, а через рік — начальник штабу дисциплінарного батальйону Ленінградського військового округу. В дисциплінарному батальйоні вперше за всю історію їх існування ліквідував «блатних» як клас. Після цього цей процес почав поширюватись на всі дисциплінарні батальйони СРСР. За успіхи в боротьбі зі злочинністю та високий рівень організації роботи, командуванням округу пропонувався на посади начальника Архангельської бази забезпечення Півночі СРСР (для боротьби з корупцією) та командира дисциплінарного батальйону.
• З 1992 по 2005 роки військову службу на різних посадах проходив в лавах Національної гвардії України та внутрішніх військах МВС України.
• З 2005 р. — ветеран внутрішніх військ МВС України. Звільнився в запас за власним бажанням відмовившись від чергової пропозиції обіймати генеральську посаду...

Громадсько-політична діяльність

• 1991 — член Спілки офіцерів України,
• 1993 — член Президії Незалежної профспілки військовослужбовців України (НПВУ),
• 1994 — голова офіцерської Ради 1-го полку Національної гвардії України, створює і очолює Київську міську організацію НПВУ, депутат Київради, голова НПВУ, член Координаційної Ради об"єднання Вільних профспілок України, автор проекту «Модель структурованого суспільства»,
• 1995 — депутат Київради, заступник голови постійної комісії — мандатної, з питань депутатської діяльності та етики, прав громадян, законності, правопорядку та боротьби із злочинністю,
• 1996 — автор книги «Криза влади» (серія «Геополітика, ідеологія світової влади»),
• 1998 — член міжнародного громадського об'єднання «Спілка — Кордон»,
• 1999 — член Шевченківського Братства України,
• 2002 — член Вищої керівної Ради Всеукраїнського об'єднання «Вітчизна», член громадської наглядової Ради за дотриманням прав людини в Україні, автор книги «Шлях перемоги» та праці «Модель структурованого суспільства — модель справедливого народовладдя».

Під час Помаранчевої "революції", коли виникла загроза застосування зброї проти Українського Народу, він першим із діючих старших офіцерів згуртував навколо себе кілька патріотів спецназу ВВ МВС України і ризикуючи всім виступив з трибуни Майдану Незалежності із рішучим засудженням генералітету всіх силових відомств України за зраду власного народу і Батьківщини. Як не дивно, після перемоги цієї так званої "революції" (чергової ширми внутрішніх розборок між панівними, окупаційними, олігархічними кланами за всі українські багацтва і ресурси) за 5 місяців його посада була двічі скорочена. Зрозумівши всю підступність і прихованість злочинного окупаційного режиму України, оскаженілість олігархії та її маріонеток, відмовився в подальшому служити їм навіть на генеральській посаді, звільнився в запас і вирішив віддати себе служінню дійсно своїм Батьківщині і Народу.

З березня 2006 по лютий 2007 року — заступник керівника Секретаріату Української Консервативної партії, автор книг «Жорстокі жарти або глобальна шахова гра», «Законспірована надімперія», інших публікацій і праць, ініціатор та співорганізатор кількох науково-практичних конференцій (міжнародних тощо) на базах Міжрегіональної Академії управління персоналом, товариства "ЗНАННЯ" та інших з питань міжнародної і національної безпеки України, а також з інших найбільш актуальних питань внутрішньої та зовнішньої політики України. По результатам керівництва організацією підготовки та проведення ініційованої ним Всеукраїнської науково-практичної конференції "Проблеми національної безпеки в умовах сучасного розвитку України" від 15 вересня 2006 р. виданий найбільший і найзмістовніший збірник наукових доповідей за всю історію Академії, який містить таку інформацію, яка ніколи і ніким не публікувалась і не публікується до цього часу... Нажаль, посилення переслідування власників і керівництва МАУП з боку вищого керівництва всіх гілок державної влади та найпотужніших у Світі міжнародних латентних структур за оприлюднення матеріалів цієї й інших конференцій і публікацій подібного змісту, що поставило цю Академію під загрозу її повного знищення, не дозволили реалізувати всі 5 єтапів стратегії перемоги Української консервативної партії (УКП) та МАУП, яка була ним безпосередньо розроблена і затверджена Президентом МАУП - головою цієї партії... Нажаль, в умовах шаленого тиску та під загрозою знищення МАУП, власникам і керівникам останньої вдалось завершити лише 1-й етап реалізації цієї стратегії...

З вересня 2007 року — ініціатор створення і голова ВГО та ВГПР «Всенародний Фронт Порятунку України».

Додаткова інформація

За 32 календарних роки військової служби 6 разів відмовлявся від генеральських посад (із них 3 рази в Україні) взамін на відмову від переводу в Україну після 1991 року, відмову від принципової депутатської позиції в Київраді відносно вищих посадових осіб столиці і Держави та відмову займатись профспілковою діяльністю серед військових. Аналогічно неодноразово відмовлявся і від багатомільйонних хабарів.

Вище командування НГУ ставило завдання своїм підлеглим командирам дивізії, бригад і полків за будь-яку ціну «вислати» цього офіцера за межі Києва. За 13 років служби в Незалежній Україні він та члени його родини зазнали кількох десятків нещадних переслідувань, травлі, провокацій і репресій: за ці роки дійсно відданої до самопожертви служби своїй Батьківщині та її народові корумповані чиновники всіх рівнів близько 30 разів понижували і відновлювали його в посадах, скорочували його посади, незаконно і безплідно намагались комісувати, місяцями не платили зарплату, неодноразово намагались вигнати із гуртожитку на вулицю всю його сім"ю, переслідували його дружину і навіть малолітніх дітей під час лікування в лікарнях. Двічі здійснювали кримінальні переслідування, здійснювали наклепи через жовту пресу з десятками судових процесів, провокаційні напади військових патрулів із застосуванням фізичної сили і т.п. З метою залякування і недопущення цього офіцера до активних дій під час помаранчевої революції, попередній режим організував завдання йому струсу головного мозку та забій грудної клітини під виглядом навчань військ спецназу.

Залишаючись послідовним і принциповим у своїх поглядах, переконаннях і практичних вчинках, за 4 роки своєї депутатської діяльності не робив собі ніяких привілеїв, квартир, дач і т.п. Квартиру отримав згідно черги лише перед пенсією через 32 календарних роки служби незважаючи на те, що під час свого депутатства особисто вирішив питання щодо будівництва та забезпечення житлом 5 тисяч безквартирних сімей в м. Києві.